English
Автор Томаш Ельжбетяк портал: wysokienapiecie
Переклад та редагування Ян Штефуник
01/12/2025
Іноземна енергетична преса: Німеччина має проблему зі спекулятивними проектами зберігання енергії; норвежці не хочуть платити за балансування німецького енергетичного сектору; якщо Захід хоче будувати атомну енергетику, то повинні його розчарувати; американці повстають проти будівництва енергоємних центрів обробки даних.
Зміст
- Німеччина має проблему зі спекулятивними проектами зберігання енергії
- Норвежці не хочуть платити за балансування німецького енергетичного сектору
- Якщо Захід хоче будувати ядерну енергетику, то повинні цого розчарувати.
- Американці повстають проти будівництва енергоємних центрів обробки даних.
Німеччина має проблему зі спекулятивними проектами зберігання енергії
У Німеччині на підключення до мережі подають заявки акумуляторні накопичувачі загальною потужністю понад 720 ГВт. Проблема полягає в тому, що більше половини з них можуть бути спекулятивними проектами або так званими «зомбі-проектами», повідомляє Energate Messenger.
На веб-сайті наводяться результати опитування, проведеного енергетичною асоціацією BDEW серед понад десятка великих операторів мереж передачі та розподілу. Опитування охоплювало об’єкти зберігання енергії потужністю не менше 1 МВт. На сьогодні оператори видали умови підключення для інвестицій загальною потужністю 78 ГВт.
Однак, проекти потужністю понад 720 ГВт очікують на підключення. Для порівняння, поточна встановлена потужність генеруючих блоків – традиційних та відновлюваних – у Німеччині становить 263 ГВт. Пікове споживання електроенергії становить близько 80 ГВт.
Однак, вже видані умови підключення на 78 ГВт перевищують потужність великомасштабних накопичувачів енергії, передбачених у планах розвитку мережі на наступні два десятиліття. Наразі встановлена потужність великомасштабних акумуляторів у Німеччині перевищує 2 ГВт.
Однак Energate Messenger зазначає, що як у випадку вже виданих умов підключення, так і тих, що ще очікують на розгляд, до цих вражаючих цифр слід ставитися зі скептицизмом. Серед цих сотень гігават проектів лише невелика частина має конкретний інвестиційний процес та забезпечені джерела фінансування.
BDEW оцінює, що понад половина цих проектів можуть бути «зомбі-проектами», а також спекулятивними проектами, власники яких не мають наміру їх реалізовувати, але сподіваються перепродати зі значним прибутком завдяки рідкісному «благу» підключення до мережі. Як наслідок, доступ до мережі ускладнюється для тих, хто має потенціал для інвестицій.
На думку організації, процес підключення має формуватися за правилами, які більшою мірою враховуватимуть економічні питання, а також реальні потреби енергосистеми.
Тому BDEW звернулася до уряду в Берліні з проханням змінити правила, щоб скасувати принцип «хто перший прийшов, той перший обслуговується» в процесі підключення. Це особливо актуально після того, як Катерина Райхе, міністр економіки та енергетики, нещодавно оголосила про швидкі зміни до правил електромережі, щоб допомогти зменшити черги на підключення.
Норвежці не хочуть платити за балансування німецького енергетичного сектору
Уряд в Осло розглядає питання про те, чи вигідно Норвегії продовжувати утримувати кабелі, які з’єднують її з сусідами через Балтійське море. Виборці незадоволені тим, що попит, який створюється переважно Німеччиною, призводить до зростання цін на енергоносії для норвезьких домогосподарств, пише Euractiv.
Тер’є Осланд, міністр енергетики уряду Норвегії, в інтерв’ю вебсайту припустив, що Осло, як і Стокгольм і Гельсінкі, можливо, втомився від того, що решта Європи звертається до півночі за енергетичною допомогою, коли не дме вітер і не світить сонце.
«Разом зі Швецією та Фінляндією ми працюємо над збільшенням доступних потужностей у їхніх енергосистемах. Норвезькі гідроелектростанції не можуть самостійно замінити доступні потужності Європи», – наголосив Осланд.
Euractiv зазначає, що Норвегія має набагато краще розвинені сполучення з іншими країнами ЄС, ніж багато сусідніх країн ЄС. Водночас її енергетичний сектор залежить переважно від гідроелектростанцій, які можуть виробляти відносно стабільну та недорогу енергію. Попит на цю енергію значно зростає, коли її потребують сусіди по Балтійському морю, особливо в Німеччині, де існує сильний опір розділенню країни на цінові зони.
Імпорт з Норвегії допомагає стримувати зростання оптових цін на енергоносії в Німеччині, але він також призводить до зростання цін для норвезьких домогосподарств, близько 90 відсотків яких використовують динамічні тарифи. Однак у Німеччині більшість споживачів користуються фіксованими тарифами.
З цієї причини норвезькі виборці не схвалюють підводні інтерконектори, вважаючи їх причиною зростання рахунків. Саме тому уряд розглядає долю двох кабелів – Скагерак 1 та 2. Ці кабелі були введені в експлуатацію наприкінці 1970-х років і їх необхідно найближчим часом модернізувати, якщо вони мають продовжувати використовуватися.
Тер’є Осланд, спілкуючись з Euractiv, зазначив, що зараз ситуація відрізняється від тієї, коли кабелі були введені в експлуатацію. Він додав, що «симетрія є ключовою». Норвезький експорт електроенергії до ЄС приблизно потроївся з початку 2000-х років.
Хоча це вигідно виробникам енергії, споживачі несуть вищі витрати. Тому публічно порушується питання обмеження експорту енергії, що, природно, виникне внаслідок обмеження кількості інтерконекторів.
Міністр Осланд оголосив, що уряд прийме рішення щодо майбутнього кабелів Скагерак 1 та 2 після отримання звіту від Stattnet, оператора національної електромережі.
Якщо Захід хоче будувати ядерну енергетику, то повинні його розчарувати.
Зростаючий попит на енергію стимулював підтримку інвестицій у ядерну енергетику, і очікується, що до 2050 року світова встановлена потужність потроїться. Однак, за словами Сами Більбао-і-Леона, генерального директора Всесвітньої асоціації ядерної енергії (WNE), опублікованої у Financial Times, для цього знадобиться від 150 до 250 мільярдів доларів щорічно.
Таким чином, він посилається, серед іншого, на нещодавно опублікований звіт, підготовлений на запит британського уряду, автори якого постулюють радикальне перезавантаження правил щодо ядерної енергетики.
Згідно зі звітом, через надмірну бюрократію, яка призводить до затримок проектів та ризиків для інвесторів, Велика Британія стала найдорожчим місцем у світі для будівництва атомних електростанцій. Експерти підготували майже 50 рекомендацій для уряду, реалізація яких має на меті пришвидшити реалізацію проектів.
Сам Більбао-і-Леон наголошує, що Захід востаннє переживав велику хвилю інвестицій у ядерну енергетику в 1970-х роках, як реакцію на нафтову кризу. П’ять десятиліть потому політичні та регуляторні реалії зовсім інші.
Однак, перш за все, національні бюджети дуже обмежені, а складний досвід будівництва ядерних проектів останніми роками призвів до думки, що атомні електростанції важко реалізувати. За словами директора економічного факультету, це уявлення слід поставити під сумнів, а фінансування залишається головною перешкодою.
«Витрати не можна виправдати виключно політичними, технічними чи екологічними міркуваннями. Без належного бізнес-обґрунтування приватний сектор не бачитиме причин для інвестування, а державні інвестиції не сприйматимуться як прибуткові», – каже Сама Більбао-і-Леон.
Він додає, що «в атомних електростанціях немає нічого унікального, що ускладнювало б їх фінансування, ніж будь-яку іншу складну капіталомістку інфраструктуру». Хоча початкові витрати високі, ці установки побудовані для стабільного виробництва енергії протягом щонайменше 60 років, а це означає, що вони мають довгострокову окупність інвестицій. Це вимагає збалансованих відносин розподілу ризиків між урядами, інвесторами та фінансовими установами.
Глава WNE також зазначив, що наразі у світі будується понад 70 реакторів. За останнє десятиліття Азія подвоїла свої потужності ядерної енергетики, а за останнє десятиліття Об’єднані Арабські Емірати збільшили свою частку ядерної енергетики в енергетичному балансі з нуля майже до чверті.
На Заході ядерний сектор роками стагнував, що призвело до зниження потенціалу та фінансових можливостей галузі. Лише зараз, зі зростанням популярності ядерної енергетики, ланцюги поставок та людські ресурси починають відновлюватися. Тому фінансування має вирішальне значення для запуску нової хвилі інвестицій.
Американці повстають проти будівництва енергоємних центрів обробки даних.
Американські домогосподарства платять за енергію більше, ніж будь-коли раніше. Ціни зростають через збільшення попиту з боку промисловості та центрів обробки даних, а також через подорожчання газу, повідомляє Bloomberg.
Агентство повідомляє, що роздрібні ціни на енергоносії у вересні в середньому перевищили 18 центів за кВт⋅год, що становить зростання на 7,4 відсотка у річному обчисленні. Це був найвищий темп зростання за майже два роки, і аналітики очікують, що ця тенденція до зростання продовжиться у 2026 році.
Bloomberg пояснює, що ціни зумовлені зростанням попиту з боку промисловості та центрів обробки даних. Крім того, газові електростанції є основним джерелом енергії в США, а ціни на газ у вересні були на 30 відсотків вищими, ніж роком раніше.
Видання Financial Times повідомляє про зростання опору місцевих громад будівництву нових центрів обробки даних, що частково пов’язано зі зростанням цін на енергоносії. Газета описує протести жителів штату Джорджія, який є одним з основних місць розташування великомасштабних серверних ферм, призначених для штучного інтелекту.
Прикладом є заплановані інвестиції в кампус центру обробки даних Project Sail, який, як очікується, зрештою потребуватиме 600 МВт потужності та коштуватиме приблизно 17 мільярдів доларів. Згідно з Data Center Map, у Джорджії вже є приблизно 160 центрів обробки даних, а по всій території Сполучених Штатів – понад 4000.
Інвесторів у такі типи об’єктів приваблюють такі штати, як Джорджія, податкові пільги та нижчі за середні по країні ціни на енергію для комерційних користувачів. Однак, чим вища щільність центрів обробки даних, тим більший опір вони викликають у місцевих громадах. Тому Джорджія є одним із штатів з найвищим рівнем протестів, поряд з Індіаною.
Найпоширеніші аргументи, які висувають протестувальники, включають занепокоєння щодо зростання цін на енергоносії та витрат на модернізацію енергомереж. Окрім споживання енергії центрами обробки даних, до занепокоєння також належать їхні потреби у воді, вирубка лісів, пов’язана з будівництвом, шум та вплив на місцеві дороги.
